До уваги батьків!

 "ВІРТУАЛЬНА ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА"

     Людина постійно стикається з різними проблемами, які намагається розв'язати самотужки. Коли Ви відчуваєте, що настає важкий критичний момент, тоді варто звернутися до психолога.

Робота з фахівцем  дає можливість:

• пізнати краще себе (свій характер, здібності, можливості, тип особистості і т. д.);
• навчитись розуміти себе і свої переживання та адекватно виражати почуття;
• полюбити себе та життя;
• позбутися страхів, переживань, відчуття самотності та інших неприємних відчуттів;
• дізнатися як зберегти або відновити душевну рівновагу;
• стати впевненим у собі, у своїх силах;
• навчитись ставити цілі та досягати поставленої мети;
• навчитись самостійно організувати навчальну діяльність та досягати успішних результатів;
• навчитись розуміти інших людей та їх проблеми;
• дізнатися як налагодити стосунки з оточуючими та близькими людьми та зберегти їх;
• навчитись, як правильно виховувати та розвивати дітей;
• навчитись уникати конфліктів та «правильно» виходити з них;
• знайти вихід із проблемної ситуації.

Якщо наразі Ви не маєте можливості відвідати психолога, тоді поставити питання та отримати відповідь Ви можете за посиланням:

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScwIYTShjPkIDXbcKI6jKs1n51ArpC-ACpGw9aLBBSJy1qEJw/viewform

Примірний перелік
організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід
звернутися у випадку домашнього насильства

Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:

·         До територіального органу поліції або за телефоном 102.

·         До центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоці.

·         До управління сім'ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.

·         До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.

·         До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.

·         До близької людини.

·         На телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

Урядова гаряча лінія з попередження домашнього насильства:

 номер телефону 1547;

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда- Україна»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

Дзвінки на лінію - безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

116-123 (цілолобово та безкоштовно з мобільних телефонів),

0-800-500-225 та 116-111

Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.

Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:

(044) 255-64-50

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши зa номером 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

·         інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;

·         безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

·         правові консультації;

·         зв 'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв 'язку.

Служби підтримки постраждалих осіб:

1) центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

2) притулки для дітей;

3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);

5) центри соціально-психологічної допомоги;

6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медика-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які  постраждали від насильства за ознакою статі.

«Психологічна допомога малюкові під час адаптації» 

Уроки розлуки 

·         Самі навчіться розлучатися з дитиною: вгамуйте тривогу і докори сумління через рішення вийти на роботу. Якщо мама впевнена, що з її малям у садку все буде гаразд, - так і буде.

·         Дорогою розповідайте щось захопливе.

·         Будьте чесні з дитиною. Не тікайте! Чітко скажіть: «Я йду на роботу, але я прийду за тобою після того, як ти поїси й поспиш».

·         Дайте малюку із собою «талісман»: улюблену іграшку, вашу хустинку.

·         Вигадайте ритуали прощання (усе, що відбувається регулярно, - заспокоює). Поцілуйте в кожну щічку, обійміть, дайте «п'ять»...

·         Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

·         Не піддавайтеся на маніпуляції дитини - плач, умовляння, гнів. Чітко кажіть: «Ти будеш ходити в садок тому, що ти вже великий. А я допоможу тобі».

·         Найголовніше - не бійтеся сліз дитини, адже він поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитину своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи.

·         Пам'ятайте, що дитячий садок - це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.

·         І ще. За час, проведений у розлуці з мамою, у малюків... немов сідає батарейка. Дитина потребує «підзарядки» - тісного спілкування з мамою. Тому, навіть якщо в домі є інші діти, хоча б півгодини приділіть особисто малюку. Разом погуляйте, почитайте книжку. А ввечері візьміть на руки, поколисайте, зайвий раз обійміть: тілесний контакт обов'язковий! Адже ваше сонечко дуже сумує за вами.

    Успіхів вам!

Третій рік життя – проблеми взаємодії.

Криза трьох років – одна з найяскравіших за проявами криз дитинства. Характеризується цілою низкою поведінкових проявів, які отримали назву – «Семизір`я кризи 3-х років»

7 основних симптомів:

Негативізм - прагнення робити все навпаки й суперечити дорослим. Це реакція не на те, що ви пропонуєте (непослух), а фактично на вас.

Упертість – дитина наполягає на чомусь не тому, що їй це дуже треба, а «з принципу». (Не слід плутати із наполегливістю).

Норовистість – дитяче невдоволення, їх відповіді «та ну!» на будь-які пропозиції дорослих.

Свавілля – діти прагнуть робити все самі, навіть не дитячі справи, навіть небезпечні, і часто дуже переживають розчарування в своїх силах.

Протест-бунт – постійні сварки з дорослими, знаходить конфлікти «на рівному місці», можлива агресивна поведінка.

Знецінення – все, що раніше мало цінність для дитини, може втратити її. Можуть з’явитись лайки, погані слова, які дитина застосовує до улюблених раніше речей.

Деспотизм – в сім’ях, де виховується одна дитина, ця риса призводить до картини «маленький тиран»; в багатодітних сім’ях – ревнощі.   

Причини кризи:

1.     Організм дитини досягає того розвитку, що дозволяє бути самостійним. Удосконалюються пізнавальні інтереси дитини, вона стає «дослідником» оточуючого світу.

2.     У цьому віці народжується особистість, дитина відокремлюється від батьків, з’являється фраза «Я сам» .

3.     Батьки часто не помічають, що їх дитина виросла, пора змінити спілкування з нею.

Що робити?

При проявах:

- негативізму – активно пропонувати дитині те, що, як вам здається, їй хочеться, але що для неї шкідливо;

- при упертості – не створювати ситуацію двох баранів на містку. Спробувати побачити в дитині дорослого, а не ламати її. Проявлять гнучкість. Придумати компромісний варіант. Зробіть паузу, а потім знову спробуйте поговорити з дитиною;

- при норовливості – дайте спокій дитині, коли їй стане нудно, тоді вона прийде до вас. Не нав’язуйтесь, щоб не спровокувати її знову;

- свавілля – шукайте золоту середину. Будинок має бути безпечним, дайте волю робити те, що вони можуть зробити самостійно, допомагайте, але не робіть все за нього. Ставтесь до ігор дитини як до тренувань;

- сварки – безумовно, тут потрібні обмеження. Спробуйте озвучити почуття дитини. Шукайте способи виплеснути дитячу агресію;

- при знеціненні – треба пережити цей період, скоро з’являться нові речі й люди, якими дитина буде дорожити;

- тирана треба обмежувати , але робити це розумно: давати багато свободи, щоб розпоряджатись своїм часом і силами, але не часом і бажаннями інших членів сім’ї. Слід вміти м’яко, але суворо говорити «ні».